В романа на Лев Толстой, който отразява злощастната съдба на Ана Каренина, се изобличават същността и последствията от най-висшата духовна човешка ценност — любовта. Много малко са авторите, които могат така майсторски да представят любовния живот на едно руско съсловие. Произведението на Толстой е част от златния фонд на световната литература. От създаването на романа до днес са изминали цели 130 години, през които е претърпял стотици преиздания и е бил превеждан на множество езици. Образите и проблемите в него са вечно актуални и продължават да вълнуват читателите от различни възрасти и общества. „Ана Каренина“ е задължителна част от личните библиотеки на всички истински ценители на художественото слово. В престижната класация на „Обзървър“ — „Стоте най-велики романа на всички времена“, „Ана Каренина“ се нарежда на 27-мо място пред заглавия като „Одисей“, „Портретът на Дориан Грей“, „Великият Гетсби“. Източници: http://bg.wikipedia.org/wiki/Ана_Каренина (лиценз [[http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/|CC-BY-SA 3.0]]) и http://bgbook.dir.bg/book.php?ID=21289

Маленький, пустинний острівець, загублений серед безмежного океанського простору, раптом сповнився голосами людей, громовими вибухами, блискавичними спалахами. Звідси один за одним летять у небо якісь таємничі снаряди. П’ять капіталістів, уклавши між собою угоду, вирішили розбити міжпланетними снарядами Місяць, паралізувати людство думкою про кінець світу і в “тиждень жаху” підкорити своїй владі все людство і оволодіти світовими багатствами. Як розгорнулися далі події, до чого привели “володарів світу” їх заміри, читач довідається, прочитавши це цікаве науково-фантастичне оповідання.

ALEKSEJS TOLSTOJS

AELITA

FANTASTISKS STĀSTS

TULKOJIS VALDIS GREVIŅŠ

ALEKSEJS TOLSTOJS

INŽENIERA GARINA HIPERBOLOĪDS

Алексей Толстой

ГИПЕРБОЛОИД ИНЖЕНЕРА ГАРИНА

АЭЛИТА

Москва, Детгиз 1956

Латвийское государственное издательство

На латышском языке

MĀKSLINIECISKI NOFORMĒJIS Z. KAMPARS

Sis romāns uzrakstīts 1926–1927 gada, pārstrādāts, papildinot ar jaunam nodaļam, 1937. gadā.

Autors

TULKOJIS ĒVALDS JUHŅĒVICS

Маленький, пустинний острівець, загублений серед безмежного океанського простору, раптом сповнився голосами людей, громовими вибухами, блискавичними спалахами. Звідси один за одним летять у небо якісь таємничі снаряди.

П’ять капіталістів, уклавши між собою угоду, вирішили розбити міжпланетними снарядами Місяць, паралізувати людство думкою про кінець світу і в “тиждень жаху” підкорити своїй владі все людство і оволодіти світовими багатствами.

Як розгорнулися далі події, до чого привели “володарів світу” їх заміри, читач довідається, прочитавши це цікаве науково-фантастичне оповідання.

В романа на Лев Толстой, който отразява злощастната съдба на Ана Каренина, се изобличават същността и последствията от най-висшата духовна човешка ценност — любовта. Много малко са авторите, които могат така майсторски да представят любовния живот на едно руско съсловие.

Произведението на Толстой е част от златния фонд на световната литература. От създаването на романа до днес са изминали цели 130 години, през които е претърпял стотици преиздания и е бил превеждан на множество езици.

Образите и проблемите в него са вечно актуални и продължават да вълнуват читателите от различни възрасти и общества. „Ана Каренина“ е задължителна част от личните библиотеки на всички истински ценители на художественото слово.

В престижната класация на „Обзървър“ — „Стоте най-велики романа на всички времена“, „Ана Каренина“ се нарежда на 27-мо място пред заглавия като „Одисей“, „Портретът на Дориан Грей“, „Великият Гетсби“.

Източници: http://bg.wikipedia.org/wiki/Ана_Каренина (лиценз [[http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/|CC-BY-SA 3.0]]) и http://bgbook.dir.bg/book.php?ID=21289

Выдающийся русский советский писатель А. Н. Толстой — автор всемирноизвестной трилогии “Хождение по мукам”, романа “Петр Первый” и других произведений — очень много сделал в деле развития научной фантастики. Его романы “Аэлита” (1922–1923) и “Гиперболоид инженера Гарина” (1925–1927), по сути, положили начало советской научно-фантастической литературе.

Эти прекрасные произведения, герои которых переживают множество различных приключений, путешествуют на Марс (“Аэлита”), борются против авантюристических планов порабощения мира (“Гиперболоид инженера Гарина”), и сегодня захватывают читателя, особенно молодежь.

Науково-фантастичні романи видатного російського радянського письменника розповідають про пригоди, яких зазнають герої творів, мандруючи на Марс (“Аеліта”) і борючись проти авантюристичних планів підкорення світу (“Гіперболоїд інженера Гаріна”).

«Ходіння по муках» — трилогія романів О. Толстого, що простежує долі російської інтелігенції напередодні, в час і після революційних подій 1917 року; книга, що, безперечно, належить до золотого фонду російської літератури і до вершинних явищ світової художньої класики XX сторіччя.

Славнозвісна казка російського класика Олексія Миколайовича Толстого (1883–1945) про маленького дерев’яного чоловічка Буратіно, якого змайстрував із балакучого поліна столяр тато Карло, про те, як Буратіно вдалося вивідати в синьйора Карабаса Барабаса таємницю золотого ключика та про незвичайні пригоди, які він пережив разом зі своїми друзями Мальвіною, П’єро і пуделем Артемоном.

Відомий твір великого російського письменника, присвячений подіям Кавказької війни середини XIX століття.

«Війна і мир» мало схожий на класичний роман. У нім немає традиційного любовного трикутника, любовного або соціального конфлікту як основи сюжету. Традиційно ключовими елементами романа — кульмінацією або розв'язкою — в той час, як правило, були дуель, одруження або смерть персонажів. Тим часом, одруження одного з головних героїв, П'єра Безухова на пустій і аморальній світській красуні Елен Курагіній мало впливає на наступні події його життя. Дуель П'єра з коханцем Елен, Долоховим, не є пружиною дії. Вмирає інший коханий толстовський герой, князь Андрій Болконський, а оповідь триває. П'єр одружується на Наташі Ростовій. Але роман закінчується не описом їхнього весілля, а, здавалося б, випадковою сценою — зображенням сну Ніколеньки, сина князя Андрія. У цьому сні з'єдналися в одне два головні герої — князь Андрій і П'єр Безухов, і сон провіщає лиха П'єра — майбутнього декабриста.

«Війна і мир» мало схожий на класичний роман. У нім немає традиційного любовного трикутника, любовного або соціального конфлікту як основи сюжету. Традиційно ключовими елементами романа — кульмінацією або розв’язкою — в той час, як правило, були дуель, одруження або смерть персонажів. Тим часом, одруження одного з головних героїв, П’єра Безухова на пустій і аморальній світській красуні Елен Курагіній мало впливає на наступні події його життя. Дуель П’єра з коханцем Елен, Долоховим, не є пружиною дії. Вмирає інший коханий толстовський герой, князь Андрій Болконський, а оповідь триває. П’єр одружується на Наташі Ростовій. Але роман закінчується не описом їхнього весілля, а, здавалося б, випадковою сценою — зображенням сну Ніколеньки, сина князя Андрія. У цьому сні з’єдналися в одне два головні герої — князь Андрій і П’єр Безухов, і сон провіщає лиха П’єра — майбутнього декабриста.

The Russian engineer Pyotr Garin is sought because of his invention of the hyperboloid heat ray. A double of him is found murdered in the dacha he was using as a laboratory and others seek to either kill or buy his idea as he flees from Paris to London, hiding in secret locations... This is a story of an attempt to use a remarkable invention to establish the absolute power of one man throughout the world. Garin, inventor of a powerful death ray, also aims at subjugating the majority of the world's population by means of a "little operation" to their brains which will make slaves of them, willing to work, like beasts of burden, for their food alone, so that the chosen few, the "patricians," might live a life of pleasure. The scheme is countered by the champions of the common people, two bold fighters - young Gusev and the fearless Shelga.

Предлагаем вниманию читателей повесть Л. Н. Толстого «Хаджи-Мурат», написанную на рубеже веков. Главный герой – реальный исторический персонаж, наиб имама Шамиля, в 1851 году перешедший на сторону русских, а на следующий год погибший при попытке к бегству в горы.

Levo Tolstojaus „Ana Karenina“ buvo spausdinama Rusijos laikraštyje „Russky Vestnik“ 1875-1877 m. Deja, ruošiant spausdinti paskutiniąją dalį, redaktorius ir autorius susipyko dėl skirtingų požiūrių į politiką. Po metų rašytojas išleido knygą. Nuo 1878 m. šis literatūros šedevras buvo daugybę kartų perkeltas į kino ir TV ekranus, buvo skaitomas per radiją, pagal jį statomi baleto spektakliai. Neseniai vykusioje dabarties rašytojų apklausoje, „Ana Karenina“ buvo paskelbta visų laikų geriausia knyga . 2007 m. tyrinėtojas J.Peder Zane apklausė 125 geriausiai žinomus britų ir amerikiečių rašytojus, kurių prašė surašyti po 10 geriausių grožinės literatūros kūrinių. Susumavus rezultatus, sąrašo vršūnėje atsidūrė L.Tolstojaus „Ana Karenina“. Pradėti rašyti „Aną Kareniną“ L.Tolstojų įkvėpė poetas Aleksandras Puškinas. 1873 m. kovo mėn. rašytojas perskaitė A.Puškino knygos pirmą eilutę: „Svečiai ruošėsi išvykti į sodybą“, - žmonai pasakė L.Tolstojus. „Taip turi būti rašoma! Bet kuris kitas pradėtų apibūdinti svečius, kambarius, bet jis iškart pradeda nuo veiksmo“. Tą naktį buvo pradėta rašyti „Ana Karenina“. Ana Karenina yra paremta tikra istorija. Ana Stepanovna Pirogova buvo vieno L.Tolstojaus draugo meilužė. Sužinojusi, kad jos mylimas vyras užmezgė romaną su vaikų aukle, moteris pabėgo ir kelias dienas klaidžiojo po apylinkes. Vėliau ji metėsi po traukiniu ir nusižudė. L.Tolstojų šis įvykis labai sukrėtė. Levino personažą rašytojas kūrė remdamasis savimi. Manoma, kad Levinas yra paties L.Tolstojaus prototipas. Kad tai yra daugiau ar mažiau autobiografinis personažas, sutinka nemažai literatūros kritikų. Net Tolstojaus žmona yra kartą jam pasakiusi: „Levinas – tai tu, tik be talento“.