Іван Антонович Єфремов відомий широкому колу читачів як чудовий письменник, автор науково-фантастичних книг «Зоряні кораблі», «На краю Ойкумени» та багатьох інших творів. Але він не тільки письменник. І. А. Єфремов також чудовий учений.

Хлопчик-сирота, вихованець червоноармійської частини в роки громадянської війни, курсант мореплавних курсів, штурман, лаборант-палеонтолог, учасник багатьох наукових експедицій, гірничий інженер, кандидат (без захисту дисертації), а згодом і доктор наук — такий життєвий шлях цієї невтомної, допитливої людини.

Сповнений кипучої енергії і безперервних шукань у житті, І. А. Єфремов переносить усі риси і в свою письменницьку творчість. Його твори відзначаються сміливістю задуму і наукових припущень, влучністю спостережень і широтою узагальнень, глибоким знанням життя і любов’ю до нього, — безмежною любов’ю і до прекрасної природи і до чесних, скромних, мужніх людей.

Вірою в людину, в її всеперемагаючу силу та розум пройняті науково-фантастичні та пригодницькі оповідання, вміщені в цій книжці — «Білий Ріг», «Останній марсель», «Атол Факаофо» та «Бухта райдужних струменів».

Написані хорошою мовою, всі оповідання мають цікавий сюжет і читаються з великим інтересом.

Одіссей, воїн і мандрівник, повертається на Ітаку після двадцяти років блукань. Але вдома не знаходить ані своєї дружини Пенелопи, ані свого сина Телемаха. Він розуміє, що став на хибний шлях і тепер мусить виправити свої помилки. Одіссей здійснить свою подорож у зворотному напрямку, від Ітаки до Трої. Він знову зустрінеться з Сиренами, знову відвідає землю Навсикаї, знову буде на островах Каліпсо та Цирцеї, знову спуститься в царство Аїда. Крок за кроком він дедалі краще розумітиме головні сили, які скеровують його життя: кохання, смерть, провину, красу і втрату.<

Сьогодні, коли відбуваються потужні зрушення в суспільному сприйнятті минулого, відновлюється інтерес до історії України. Читач може познайомитися з думкою провідних вітчизняних істориків, результатами останніх наукових досліджень та відкриттів. При цьому автори не виконують ідеологічне замовлення, їхні оцінки часом не збігаються, що дозволяє кожному з нас самому виступити суддею в цих суперечках.

• Національна політика більшовиків як засіб відродження імперії

• Казус Кривдонбасу: довкола справжніх обставин появи та зникнення ДКР

• Голодомор як закономірний результат більшовицької політики та особливості формування ілюзій в Україні в постголодоморні 1933—1938 рр.

• Більшовицькі «запаморочення від успіхів» та методи їх лікування

Сьогодні ці теми стали вкрай актуальними, і пропонована книжка може відповісти на чимало питань, які цікавлять і турбують кожного українця.

У нього є лише кохана дівчина, новенький харлей та пара пістолетів у кишенях. Більше нічогісіньки. Він спокійний, розсудливий і справедливий. Але вкрай небезпечний. Він оголошує війну поганим хлопцям. Йому нема чого втрачати. Він сідає на свого залізного коня і вирушає в дорогу. Отже сезон полювання відкрито. Двигун весело співає свою переможну пісню, асфальт плаче під колесами… Пригоди починаються…<

Ви знаєте, що таке російська рулетка? А українська? Повірте, вона набагато небезпечніша. Які її правила? Власне, є лише одне — жодних правил. А на кону стоять гроші. Багато грошей, навіть непристойно багато грошей. А до того ще ваше життя. На додаток. Згодні? Тоді граємо. Ставок більше немає. За рулеткою видатний майстер подібних ігор Євген Є.<

Роман-бестселер «Маятник Фуко» уславленого італійського письменника Умберто Еко — своєрідне злиття наукових зацікавлень автора, його рідкісної ерудиції і нестандартної манери письма — є захопливим, яскравим зразком новітньої прози, в якій елементи літературного пошуку поєднуються з детективним сюжетом, напруженою дією та широкими автобіографічними відступами. Герої роману — троє редакторів одного італійського видавництва, — прагнучи задля інтелектуальної забави підкинути поживу різноманітним ловцям таємниць і шукачам Усесвітніх Змов, переосмислюють і переписують історію під кутом зору вічної підозри і створюють свій грандіозний План.<

Герои этой книги попадают в самые неожиданные и самые удивительные ситуации, которыми всегда богата фантастика. Космические одиссеи, загадочные формы жизни на других планетах, неразгаданные феномены науки и прекрасная реальность нашего дня — вот темы рассказов, которые вошли в настоящий сборник. Но не приключенческими фабулами, необычностью ситуаций привлекает он читателя. Дело в том, что авторы рассказов, составивших сборник, не только рассказывают о мире удивительного, но и поднимают важные социальные и морально-этические вопросы, пытаются осмыслить и художественно воплотить их.<

Някъде в южен Пиемонт, там, където години по-късно ще се издигне град Александрия, Баудолино, малко селянче, надарено с богата фантазия и лъжлив език, впечатлява Фридрих Барбароса дотам, че той го осиновява. Баудолино разказва измислици, но като по чудо всичко, което изрича, се превръща в История. По този начин, наред с други неща, той съставя фалшиво писмо уж от отец Йоан, легендарния владетел на християнско царство в далечния Изток, който по-късно векове наред е разпалвал въображението на мнозина западни пътешественици. Подбуден от измислиците на Баудолино, Фридрих повежда Третия кръстоносен поход за освобождаване на Божи гроб, но действителната му цел е да стигне до царството на отец Йоан.

Умберто Еко е роден в Александрия, Северна Италия, през 1932 г. Преподавател по семиотика и президент на Висшето училище по хуманитарни науки към Университета в Болоня. През 1980 г. дебютира в художествената литература с романа „ИМЕТО НА РОЗАТА“, последван от „МАХАЛОТО НА ФУКО“ и „ОСТРОВЪТ ОТ ПРЕДИШНИЯ ДЕН“.

„Приказка без край“ е фентъзи роман от Михаел Енде, за първи път публикуван в Германия през 1979. По книгата са направени филмови и други адаптации.

Бастиян Балтазар Букс е мечтателно момче на 10–11 години, което силно обича да чете и да си фантазира. След смъртта на майка му, баща му се затваря в себе си и почти не общува със сина си. Бастиян няма приятели. Пълен, блед, нерешителен и слаб ученик, той често е жертва на присмех и груби шеги от връстниците си. Един ден, преследван от група съученици, Бастиян попада в антикварната книжарница на Карл Конрад Кореандър. Той пожелава книгата („Приказка без край“), която господин Кореандър чете и я открадва, тъй като недружелюбният антиквар му заявява, че не обича децата и е ясно, че не би могъл да я получи по друг начин. Когато стига до училище, Бастиян открива, че е закъснял, качва се на училищния таван и започва да чете.

[[http://bg.wikipedia.org/wiki/Приказка_без_край|Статията „Приказка без край“ от Уикипедия]] се разпространява при условията на [[http://bg.wikipedia.org/wiki/GNU_FDL|Лиценза за свободна документация на ГНУ]]. (Можете да разгледате [[http://bg.wikipedia.org/wiki/Приказка_без_край?action=history|историята и авторите на статията]].)

След „Името на розата“, роман, разбил представата за скучноватата семиотика, за криминален жанр, за тъмно Средновековие, за професионален писател, за новостите на Новото време и дори за мързелив читател (дебелата книга се радва на успех навсякъде, където се появи: от Япония, та до България), не си струва да се представя самият Умберто Еко. Професорът от Болоня, станал между другото почетен доктор и на Софийския университет, сигурно пак пише нещо, което ще ни изненада и ще ни кара да сменяме представите си, всяка от които поне в неговия случай се върти около едно, а именно — отговорността на интелектуалеца в нашето калейдоскопично време се състои в опазване на ценности, в строене на крепости, които да устояват на тараните на силните — поради множествеността си — еднодневки, все едно от какъв тип ще са те: политически, философски, естетически, информационни и така до видеоклиповете. Текстът, който представяме тук, е доказателство за това; той е четен от Умберто Еко през 1967 г. в Ню Йорк на конференцията „Визия ’67“, организирана от Международния център за комуникация, изкуство и наука.<

Ема Уотсън внезапно се завръща у дома след повече от десетгодишно отсъствие. За нейно разочарование сестрите й безкрайно са се променили и тя не открива спокойствието и любовта, които търси. Много скоро баща й умира и Ема за пръв път трябва сама да вземе решение как да продължи живота си. Тя ще премине през много трудности, обрати и неочаквани срещи, за да открие цената на истинската свобода.<

Паянтовата постройка, където затворникът може да прекара кратки часове с жена си — това е „домът за свиждане“ в съветски концлагер от петдесетте години на XX век. Двама братя обичат една жена, и двамата са се озовали там. Защо? За нищо, както стотици хиляди по онова време. „Арестуват по квоти — казва единият брат и добавя: — Тиранията ражда свирепост, както гроздето ражда вино.“ А другият допълва: „Като още милиони ние бяхме герои в една разработка по социална история от низините във века на исполинските нищожества.“

Петдесет години по-късно той единствен от тримата е останал жив. Отдавна се е преселил на Запад, но в предсмъртно писмо до доведената си дъщеря разказва за тази любов — разтърсваща, жестока и изтерзана като мрачната съветска история и сибирската география. Читателят става свидетел на колосална разруха: след сетния дъх на човечността душата изважда на светло най-тъмната си страна. И няма как да избегнеш извращаващия ужас: ставаш или насилник, или жертва — а често и двете.

„Дом за свиждане“ е уникален роман, в който чрез нежния любовен триъгълник авторът разгръща като във филм патологичната по своята жестокост панорама на комунистическата диктатура.

Източник: http://knigosviat.net/?bookstore=book&book=641067