Під час робочого візиту до далекого від столиці Верхоярська було вбито Президента країни Романа Романовича Погодіна. Герой цієї історії, який саме перебував під Верхоярськом, розуміє, що почалася велика гра за переділ влади. Попри смертельну небезпеку, він намагається дістатися столиці та зірвати плани тих, хто затіяв цю гру. Численні впливові вороги намагаються вбити його, але на допомогу несподівано приходить офіцер із президентської служби охорони. Хто цей герой, чому йому допомагає колишній охоронець покійного, чи вдасться їм досягти мети? Найбільше хобі Автора — історія, тому він інколи передбачає реальні події. Не виключено, що й події, описані у цьому романі, не така вже й вигадка?

Дія роману відбувається у Карпатах неподалік від замку Гербуртів. Успішна українська художниця Анна, яка зробила кар'єру в Росії, їде у відпустку на запрошення колишньої однокурсниці у віддалене село поблизу старовинного замку, де можна легко загубитися у часі і просторі. В цей же час у дикому урочищі Карпат проводить дослідження науковець-етолог Юрій. Він вивчає поведінку вовків у природному середовищі. Для цього він взяв під опіку трьох новонароджених вовченят, які втратили батьків. Людина і вовки в цій «зграї» живуть за вовчими законами, які іноді виглядають більш досконалими, ніж ті, за якими живуть люди. Несподівана зустріч з художницею докорінно змінює життя і дослідника, і вовчої зграї.

Перша премія літературного конкурсу «Коронація слова — 2009»

Трагіфарс «Варфоломієва ніч» це – анатомія наших виборів з усіма їхніми пастками та брудними технологіями. До маленького провінційного містечка приїжджає молодий честолюбний авантюрист. Заручившись підтримкою старого дивака-ветерана Варфоломійовича, він починає передвиборну кампанію, вступаючи в боротьбу з набагато сильнішими конкурентами…

Джилбърт Госейн — героят в тази многопластова космическа опера — предприема най-фантастичното приключение в търсене на истинската си самоличност. Въоръжен с нова система на мислене, ще успее ли той да се противопостави на нашествениците от галактическата империя и да изведе хората до ново равнище на психична зрелост? За единствения човек във вселената, надарен с необикновен мозък и безсмъртие, такава цел изглежда постижима, но върху сцената излизат още по-могъщи сили…

Свій досить химерний роман «Розбійник» швейцарський письменник Роберт Вальзер (1878–1956) записав ще 1925 року. Записав на обрізках картону та обгорткового паперу мікроскопічним почерком, майже тайнописом, тож на його розшифрування у чотирьох фахівців-філологів пішло п’ятнадцять років праці, і він побачив світ аж 1972 року, коли Вальзера вже давно не було серед живих. Сам автор через кілька років після створення роману став пацієнтом психіатричної лікарні, де й провів решту життя.

2011 m. dviems Lietuvos leidykloms nutiko įdomus dalykas – gal mėnesio skirtumu pasirodė dvi skirtingos «Į švyturį» versijos, viena Vagos (vertė Laimantas Jonušys), kita Versus Aureus (vertė Milda Keršienė-Dyke). Knygoje beveik nėra siužeto. Ją sudaro trys dalys. Pirmoje kalbama apie plaukimą į švyturį, o trečioje į jį plaukiama. Antroje dūlėja namas ir numiršta du asmenys. Dar viena dama pirmoje ir trečioje dalyje tapo paveikslą. Ir beveik viskas. Siužeto nėra, bet užtat turinio tiek, kad išeitų kelioms knygoms (grynai Woolf stilius). Į vieną sakinį gali sutilpti visas staiga žmogų apėmęs koks nors gyvenimo suvokimas ir panašiai. Daug apmąstymų, supratimų, pastebėjimų, analizių, įžvalgų, kontempliacijų, reminiscencijų ir taip toliau. Visa tai gali būti labai nuobodu. Jei tuo metu esi įpusėjęs kokį nors šaunų serialą, gali visai nesinorėti skaityti. Be to, sudėtinga (nors neįtikėtinai graži) kalba. Reikia susikaupti, kitaip vis pamesi mintį. Nepavyks skaityti, jei kaimynas darys remontą arba kambariokas už sienos šokinės atlikdamas Insanity treniruotę. Kitaip sakant, snobui čia aukso grynuolis, bet paprastam, nepretenzingam knygų vartotojui romanas gali pasirodyti tik laiko gaišimas. Tiesa, jo yra vos per 200 psl., tad net ir labai vengiant Į švyturį neįmanoma skaityti ilgiau nei savaitę. To the Lighthouse, romanas; iš anglų kalbos vertė Milda Keršienė-Dyke

Herbjørg Wassmo (g. 1942) yra viena iš skaitomiausių autorių Norvegijoje. 1986 m. rašytoja apdovanota Šiaurės šalių tarybos premija. Jos kūriniai išversti į daugelį kalbų. Garsiausia iš jų - "Dinos knyga" - romanas apie išdavystę ir kaltę, gaivališką ir nepasotinamai juslingą moters prigimtį. Baisus sukrėtimas, patirtas ankstyvojoje vaikystėje, persekioja Diną visą gyvenimą, paveikia jos sąmonę. Rodos, šaltakraujiškai ji žaidžia aplinkinių žmonių gyvenimais. Tuo tarpu pačios likimą valdo griežti ir negailestingi Senojo Testamento dėsniai.  H. Wassmo romanas – nepaprasto originalumo ir įtaigumo saga apie demonišką moterį, kurios nežabotos aistros ir noras viską valdyti neša pražūtį visiems ir jai pačiai. Veiksmas vyksta XIX a. Norvegijoje. "Dinos knyga" tęsinys - "Likimo sūnūs" ir "Karnos kraitis", kur pasakojama Dinos sūnaus Benjamino, savo akimis išvydusio baisų motinos kerštą, gyvenimo istorija. Versta iš: Herbjørg Wassmo  DINAS BOK Iš norvegų k. vertė Eglė Išganaitytė

Lietuvoje pamėgta norvegų rašytoja H. Wassmo „Karnos kraičiu“ užbaigia garsiąją Dinos trilogiją. Pagrindiniu kūrinio personažu šįkart tampa Karna, Benjamino dukra ir Dinos anūkė. Gyvenimas ir mirtis, negandos ir sielvartas, trumparegystė ir blogis, silpnumas ir stiprybė, nutylėjimas ir veidmainystė, gandai ir apkalbos - daug reikia išmokti suprasti nuomariu sergančiai mergaitei. „Karnos kraitis“ - romanas apie vaikystės „vaiduoklius“, pragaištingą pavydo jėgą ir mirtį įveikiančią meilę, žmogaus ir giminės ryšį, slegiantį šeimos palikimą, kuriuo turi pasidalyti, kad galėtum pakelti.

Франція охоплена вогнем Другої світової. Великі міста й маленькі селища окуповані нацистами, у небі — ворожі літаки, а навкруги — зневіра, смерть і страждання.

В’янн Моріак — сільська вчителька, яка, провівши на війну свого чоловіка, змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі і грошей, ділити дах із ворогом і пережити нелюдські страждання.

Її вісімнадцятирічна сестра Ізабель приєднується до партизанського руху спротиву. Разом зі своїми однодумцями вона вірить, що Франція вистоїть і, рано чи пізно, ворог буде переможений. Поки тисячі французів, скорившись ворогові, намагаються пристосуватися до сумних обставин, тендітна дівчина, на яку полює Вермахт і СС, стає невловимим провідником, що рятує десятки військових пілотів, переправляючи їх таємним маршрутом через Піренеї.

В’янн та Ізабель дуже різні, і на цій війні — у кожної з них свій шлях і свій подвиг.

Finally back in print, a frighteningly lucid feminist horror story about marriage The Dry Heart begins and ends with the matter-of-fact pronouncement: “I shot him between the eyes.” As the tale—a plunge into the chilly waters of loneliness, desperation, and bitterness—proceeds, the narrator’s murder of her flighty husband takes on a certain logical inevitability. Stripped of any preciousness or sentimentality, Natalia Ginzburg’s writing here is white-hot, tempered by rage. She transforms the unhappy tale of an ordinary dull marriage into a rich psychological thriller that seems to beg the question: why don’t more wives kill their husbands?

Опинившись після тривалої відсутності у напівзруйнованому домі свого дитинства, головна героїня роману — успішна бізнес-леді — бродить його порожніми кімнатами і химерними чорними ходами, лабіринтами своєї пам'яті, підземеллями історії старовинного міста, зустрічаючи на своєму шляху привид Ґешефта, вічного мандрівника часу Юру-юродивого, представників давніх аристократичних польських родів, вірменських торгівельних династій і єврейських підприємницьких фамілій, знаменитих картярів, гендлярів, коханців, фарцовщиків і контрабандистів.

From the award-winning author comes a sophisticated literary fairy tale for the twenty-first century, in which Cinderella, thirteen years after her marriage, is on the brink of leaving her supposedly perfect life behind. Cinderella married the man of her dreams—the perfect ending she deserved after diligently following all the fairy-tale rules. Yet now, two children and thirteen and a half years later, things have gone badly wrong and her life is far from perfect. One night, fed up, she sneaks out of the palace to get help from the Witch who, for a price, offers love potions to disgruntled housewives. But as the old hag flings the last ingredients into the cauldron, Cinderella doesn’t ask for a love spell to win back her Prince Charming. Instead, she wants him dead. Endlessly surprising, wildly inventive, and decidedly modern, The Charmed Wife weaves together time and place, fantasy and reality, to conjure a world unlike any other. Nothing in it is quite what it seems—the twists and turns of its magical, dark, and swiftly shifting paths take us deep into the heart of what makes us unique, of romance and marriage, and of the very nature of storytelling.

Герої цього роману не мають конкретних прототипів, і саме тому вони схожі на багатьох персонажів вітчизняної політичної «тусовки». Абсолютно всі події – вигадані, але це не заважає вважати роман посібником з піару та політтехнологій для потенційних клієнтів заїжджих та вітчизняних іміджмейкерів…

Нова автобіографічна повість відомого українського письменника, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, весела, дотепна, читається легко, захоплює гострим сюжетом. І водночас, як і більшість творів В. Дрозда, це річ серйозна, це — сміх крізь сльози. Це — глибоко-аналітична, правдива розповідь про долю славного літературного покоління шістдесятників.

«Справжній літописець свого буття — сам народ, письменник — лише вуста його… Десятиліттями я записував і збирав свідчення людей, які пройшли крізь великі випробування новітнього часу, їхні поривання і надії, їхні думи, досвід їхнього життя, нерідко — трагічний, духовний пошук народу — основа цього роману». Так сам автор писав у передмові до журнальної публікації першої частини «Листя землі». Уже перша публікація привернула увагу багатьох читачів, що розуміються на високохудожньому літературному слові. Авторитетні критики називали з'яву роману подією року. Твір висунутий на здобуття Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. «Перед нами — правдива, чесна і багато в чім незвична для читача книга, — пише в передньому слові до цього видання Юрій Мушкетик. — Кращі сторінки книги — це діалог митця з вічністю, з Богом і — з часом».

Володимир Дрозд — широковідомий письменник. Він автор багатьох романів, повістей, оповідань, що перекладені російською, а також багатьма європейськими мовами.

«Листя землі» — це нові книги однойменного роману, що, за визначенням дослідників, став «народною Біблією» українців. В основі книг — долі багатьох поколінь людей рідного письменнику поліського краю, через сприймання яких відтворюється «жорстока мудрість життя живого».

Автор висловлює глибоку вдячність людям, які свого часу надиктували йому або написали спогади про пережите. Без таких спогадів, без пошуків дослідників нашої гіркої минувшини ці книги не були б написані.

«Листя землі» — результат колективної праці народу і письменника.