Disclaimer

Изминали са пет години след освобождаването на Наследничката на имперския трон — Лусия ту Еринима. Скрита в усойния лабиринт на разлома Ксарана, тя расте сред последователите на тайната организация Либера Драмач и проявява невероятните си способности. Кайку вече умее да контролира своята огнена сила, учи нови вълшебни умения и копнее да изпълни клетвата си пред Императора на боговете Оча. Мишани изпълнява опасна мисия, въпреки че баща й е пратил по петите й наемни убийци, а Асара на пръв поглед изчезва безследно. Докато новият император си мисли, че управлява Сарамир, покварата на вещерските камъни разяжда земята, отравя посевите и изражда животните. Чаросплетниците се възползват от новия си статут, за да вършат потайните си скверни дела и хвърлят в ужас цялата империя. <

Повече от два века вещерите управляват империята Сарамир. Винаги в сянка, в плен на зверските си инстинкти и полуразложените си тела, те са предани единствено на вълшебните си Маски и укрития храм Адерач. Двеста години наред издирват и унищожават бебета с необикновени способности, които обявяват за Различни. И пазят тайната си. Народът на Сарамир се страхува от тях и ги почита. Всяка жена се моли да не роди Различно дете. Промяната настъпва, когато Кръвната Императрица на Сарамир признава, че единствената й дъщеря и наследница на трона е Различна. Само за една нощ младата благородничка Кайку ту Макаима губи всичко: дома, семейството си и… живота си. Върната от полята на смъртта от странна жена на име Асара, Кайку открива, че нещо с нея не е наред. Преди да разбере какво, огнен демон излиза от тялото й и изпепелява Асара. Останала съвсем сама и напълно отчаяна, Кайку тръгва да търси помощ от братовчедка си в столицата. <

Леся Украïнка, украïнська поетеса, вiдома далеко за межами нашоï Батькiвщини, в 1893 роцi написала поему "Давня казка". Хоча цей твiр написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. У центрi поеми Леся Украïнка зобразила поета, який у своïх пiснях висловлює найзаповiтнiшi мрiï народу про волю та щастя. <

У вірші «І ти колись боролась, мов Ізраїль…» Леся Українка використовує біблійні легенди про те, як народ ізраїльський шукав землі обітованої. Новітнім Мойсеєм поетеса побачила Богдана Хмельницького. Здавалося б, повинні запанувати мир та злагода між братами-сусідами. Але «дух зрадив», і знову український народ опинився ще в більшій неволі на своїй власній землі. Провідники нації теж не змогли знайти спільної мови між собою, спільної мети - «з отарою блукали й пастухи». З болем лірична героїня запитує: «Чи довго ще, о Господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?» Можливо, треба розсіяти народ по світу, щоб журба за рідним краєм примусила його боротися й добуватися батьківщини, тоді вона буде ріднішою? Твір ліро-епічний, сповнений риторичних запитань, які передають глибоку занепокоєність поетеси принизливим становищем свого краю й байдужістю народу. <

Леся Украïнка, украïнська поетеса, вiдома далеко за межами нашоï Батькiвщини, в 1893 роцi написала поему "Давня казка". Хоча цей твiр написаний досить просто для сприйняття, проблеми, яких торкається авторка, простими не назвеш. У центрi поеми Леся Украïнка зобразила поета, який у своïх пiснях висловлює найзаповiтнiшi мрiï народу про волю та щастя. <

Книга, которую взахлеб читали десятилетия назад и будут читать с таким же восторгом еще десятилетия спустя. Книга, со страниц которой веет духом настоящих приключений — приключений добрых и веселых приключений, о которых мечтал, мечтает и будет мечтать всегда любой ребенок. Перед вами — "Маленькие дикари" Сетон-Томпсона. "Золотая классика", не подвластная времени. <